Жорстокість середньовіччя, що закінчилася “фестивалем котів” (Бельгія)
Останні шістдесят років у бельгійському місті Іпр проходить фестиваль Kattenstoet (Каттенстут), або “Фестиваль котів”, який приваблює туристів з усієї Європи. Фестиваль котів проводиться один раз у три роки і в ньому приймають участь люди в масках із зображеннями кішок, талісмани кішок, духові оркестри, величезні “котячі” машини і просто весела публіка. Учасники фестивалю одягаються як кішки, відьми або миші і гуляють по місту, щоб надихнути атмосферою веселощів якомога більше глядачів. Хоча зараз цей захід супроводжується сміхом і танцями, його витоки набагато похмуріші.
У середні віки люди не вирізнялися доброзичливим ставленням до тварин і, зокрема, до кішок. У той час у багатьох західноєвропейських містах проводилися ритуальні котячі страти, коли на величезних вогнищах спалювалися клітки з десятками кішок. Вважалося, що кішки є втіленням злих духів і самого диявола. Тому, коли бідні тварини завивали від болю, натовпу ставало тільки веселіше. Після того, як від тварин залишалися обвуглені останки, люди збирали жмені попелу і приносили додому – це вважалося своєрідним талісманом на удачу.
В Іпрі була своя історія про кішок. У той час Іпр, як і багато міст Фландрії, славився продукцією легкої промисловості. Шерсть імпортували з Англії і потім кваліфіковані майстри створювали з неї прекрасний одяг. Як сировина, так і готові вироби зберігалися у Lakenhalle, одному з найбільших комерційних будівель того часу. Але тканина приваблювала мишей, які із задоволенням гризли її, і також поширювали заразу.
Щоб зменшити популяцію мишей, торговці Іпра почали розводити природного хижака – кішку. Але кішки теж швидко розмножуються, і незабаром їх стало настільки багато, що владі знадобилося скоротити їх кількість. Тоді почалося вбивство кішок – городянам дуже подобалося кидати їх з дзвіниці місцевої церкви. Навіть коли масові вбивства закінчилися, завжди знаходилося пара кішок, яких так приємно було викинути з вікна. Згодом подібні вбивства стали обов’язковим ритуалом, що проходив у “котячу” середу, на другому тижні Великого посту.
Варварська практика тривала до 1817 року, коли відбулося останнє котяче вбивство. Остання кішка, за свідченнями того часу, вижила і втекла настільки швидко, що її навіть не змогли догнати. З того часу і до Першої світової війни “котяча” середа відзначалася тільки дзвоном.
У 1938 році група хлопчиків, які прислуговували у церкві, організувала своєрідний котячий парад – вона пройшли вулицями міста з іграшковими кішками в руках. Коли хлопчики дісталися до церкви, один з них виліз на дзвіницю і скинув звідти забавку-кота.
“Фестиваль котів” залишався місцевим фестивалем до 1950-х років, коли подібні заходи стали новим трендом по всій Західній Фландрії. У другу неділю Великого посту в 1955 році організували перший великий парад за участю 1500 осіб, одягнених у розкішні тематичні костюми. З того часу кожні три роки місто святкує “Фестиваль котів”.
