Як утворилися сотні круглих валунів на пляжі Моеракі (Нова Зеландія)

Валуни Моеракі знаходяться вздовж пляжу Коехохе узбережжя району Отаго між населеними пунктами Моеракі (Moeraki) та Хемпден (Hampden). Від невеликого рибальського селища Моеракі вони й одержали свою назву. Кілька сотень каменів знаходяться на піщаному березі на тристаметровому відрізку, деякі в морі, більшість на суші. Поверхня валунів неоднорідна – зустрічається як шорстка поверхня так і гладка. Майже всі вони з тріщинами, багато вже повністю або частково розкололися на шматки.

Валуни Моеракі (Нова Зеландія) — Валуни Моеракі на пляжі Нової Зеландії

Першим валуни описав і замалював дослідник Мантелл у 1848 році, тоді їх було набагато більше, ніж зараз. З 1850 року ця аномалія всебічно досліджується, з’являються численні наукові та популярні статті, фільми, публікації, що зробило моеракські валуни відомими на весь світ. Моеракські валуни – далеко не єдине місце круглих каменів – вони у різних формах є по всій земній кулі (наприклад, в Коста-Ріці, Ізраїлі, США, Канаді, та ін), але моеракські найчисельніші. Навіть у Новій Зеландії вони є ще у двох місцях – це “валуни Коуту” (Koutu) на Північному острові біля однойменного міста та “валуни Катікі” (Katiki) на узбережжі Шаг (Shag) за 12 миль від моеракських. Останні більш різноманітні формою (зустрічаються пласкі, доскоподібні, овальні) і відомі тим, що всередині багатьох з них знаходили кістки мозазаврів і плезіозаврів.

Більшість валунів пляжу Моеракі мають діаметр від 1,5 до 2,2 метра, приблизно одна третина – від 0,5 до 1 метра. Здебільшого вони сферичні форми, невелика частка з них злегка витягнута. Хоча майже всі вони суцільні, тільки декілька розколотих екземплярів мають всередині пустоти.

Як визначено детальним аналізом з використанням оптичних приладів, рентгенів та електронно-зондових мікроскопів, валуни складаються з піску, мулу та глини, що зцементовані кальцитом. Ступінь цементації різна – у центрі валунів відносно слабка та збільшується до поверхні. Ближче до поверхні валуни майже повністю складаються з кальциту, тому що він не тільки щільно зцементував пісок і глину, але й замінив їх.

Вважається, що утворення валунів почалося в палеоцені кайнозойської ери (65,5 – 56 мільйонів років тому). Основна частина валунів почала формуватися в тодішньому мулі на морському дні, про що свідчать дослідження їх складу, зокрема стабільних ізотопів кисню та вуглецю, а також магнію та заліза. Сферична форма каменів свідчить, що у ті часи вода була надзвичайно насичена кальцієм. Після того, як сталося зрощування порід та мінералів, у поверхні утворилися тріщини, відомі як “septaria”. Коричневий і жовтий кальцити, доломіт і кварц поступово їх заповнили, потім рівень моря знизився, і потоки прісної води завершили цементацію поверхні каменів. Такою є офіційна версія утворення валунів Моеракі, але однозначної відповіді на питання про походження цих та інших круглих утворень поки немає.

Легенди місцевого племені Маорі пояснюють появу валунів як розкиданий берегом провіант з міфічного каное Арай-те-уру (Arai-te-uru), що зазнав катастрофи. Валуни – це ніби батат, ямс, таро та інша їжа. Каное занесло на скелясте мілководдя берега Шаг (про нього розповідалося вище), де воно почало втрачати припаси, а закінчилася трагедія біля пляжу Коехохе – там височіє високий скелястий мис, на який перетворилося тіло капітана.