Vision Zero: як Швеція стала країною з найменшою кількістю смертей від ДТП у світі

До 90% аварій зі смертельними наслідками можна запобігти, якщо побудувати кругову розв’язку замість звичайного перехрестя зі світлофором. При круговому русі нижча швидкість, а лобові та перпендикулярні зіткнення практично виключені, тому ДТП на них менш серйозні.

Саме зниження смертності та важких травм на дорогах (а не загальної кількості аварій) – мета шведської стратегії під назвою Vision Zero. Одна з основних ідей стратегії – неможливо зробити так, щоб люди не припускалися помилок на дорозі, але можливо створити інфраструктуру, яка їм запобігатиме або компенсуватиме. Будівництво кругових розв’язок – якраз одне з таких рішень.

Швеція – одна з найбезпечніших у світі країн для учасників дорожнього руху. Минулого року на дорогах у Швеції загинуло 220 осіб, тобто близько двох осіб на 100 000 населення.

Сьогодні Vision Zero – це багатонаціональний проект з безпеки дорожнього руху, метою якого є створення системи доріг без смертельних випадків та серйозних травм, пов’язаних з дорожнім рухом. Він розпочався у Швеції і був схвалений парламентом цієї країни в жовтні 1997 р. Основний принцип концепції полягає в тому, що “Життя і здоров’я нізащо не можуть бути обміняні на інші блага в суспільстві”, а не в більш традиційному порівнянні витрат і вигод, коли життя і здоров’я оцінюються в грошовому еквіваленті, а потім ця оцінка використовується для прийняття рішення про те, скільки грошей витратити на дорожню мережу, щоб зменшити ризик.

Vision Zero пропонує наступні “можливі довгострокові максимальні швидкості руху, пов’язані з інфраструктурою, з урахуванням найкращих практик проектування транспортних засобів та 100% використання ременів безпеки”. Ці швидкості базуються на людських та автомобільних обмеженнях. Наприклад, людська толерантність до наїзду добре спроектованого автомобіля на пішохода становить приблизно 30 км/год. Якщо бажана вища швидкість у міських районах, можна відокремити пішохідні переходи від руху транспорту. В іншому випадку, пішохідні переходи або зони (або транспортні засоби) повинні бути спроектовані таким чином, щоб генерувати швидкість не більше 30 км/год. Аналогічно, для пасажирів максимальна безпечна швидкість добре спроектованих автомобілів може становити максимум 70 км/год (при лобовому зіткненні і 50 км/год при боковому зіткненні. Швидкість понад 100 км/год може бути допустимою, якщо інфраструктура спроектована таким чином, щоб запобігти лобовим і боковим зіткненням.

У 1997 році шведський парламент запровадив політику Vision Zero, яка вимагав, щоб до 2020 року кількість смертельних випадків і серйозних травм була зведена до нуля. Це значна зміна в транспортній політиці на європейському рівні. Всі нові дороги будуються за цим стандартом, а старі дороги модифікуються. Vision Zero також включає інші контрзаходи, спрямовані на водіїв і транспортні засоби. Варто зазначити, що кількість смертей на дорогах Швеції знижувалася до 1997 року і продовжувала знижуватися під час реалізації Vision Zero. Однак у 2013 році кількість смертей досягла мінімуму і після цього не не зменшилася.

Тим не менше, станом на 2013 рік Швеція була найкращою у списку країн з кількістю смертей від ДТП на мільйон жителів з числом 27. Для порівняння, в Норвегії ця кількість складала 37 чоловік, в Австралії – 51, у Польщі – 87, в США – 104. Станом на 2020 рік в Україні смертність складала приблизно 93 людини на мільйон жителів.

Незважаючи на те, що деякі країни запозичили ідеї з проекту Vision Zero, багатші країни досягли значного прогресу у зниженні смертності на дорогах, тоді як у бідніших країнах спостерігається тенденція до збільшення кількості смертельних випадків на дорогах через зростання рівня автомобілізації. У деяких регіонах спостерігаються розбіжності між кількістю аварій і травм, з одного боку, і кількістю смертей. Наприклад, за перші чотири роки реалізації плану в Нью-Йорку кількість дорожньо-транспортних пригод зростала, а кількість смертей зменшувалась.

Читайте також:
Сучасна євгеніка і генетичні захворювання: чому в Данії перестали народжуватися діти з синдромом Дауна
Відпочинкові “зони”: чому деякі тюрми в Норвегії більше нагадують санаторії
Трав’яні дахи Скандинавії: технологія та переваги