“Укриття Моррісона”: британські внутрішньобудинкові бомбосховища
“Укриття Моррісона” (Morrison shelter), яке офіційно називалося “внутрішньобудинковий стіл-укриття” (Table Indoor Shelter), являло собою конструкцію, схожу на клітку. Воно було спроектоване Джоном Бейкером і отримало назву на честь Герберта Моррісона, тодішнього міністра внутрішньої безпеки. Це сховище стало результатом усвідомлення того, що через брак підвалів у будинках необхідно розробити ефективний тип укриття, що встановлювався б у приміщеннях. Окрім цього, більш поширені “укриття Андерсона” в зимовий період були занадто холодними і вологими, тому багато людей надавали перевагу “укриттям Моррісона”, хоча вони були набагато менш безпечними.
Укриття постачалися у вигляді збірних комплектів, які потрібно було з’єднати між собою всередині будинку. Вони були приблизно 1,98 м завдовжки, 1,2 м завширшки і висотою 0,76 м. Верхня стільниця виготовлялася з металевої пластини товщиною 3,2 мм, бокові ребра зварювалися з кутника, стінки були з дротяної сітки, а підлога – з металевих рейок типу “матрац”. Загалом він складався з 359 деталей і мав три інструменти для збирання, що постачалися в комплекті.
Укриття надавалося безкоштовно домогосподарствам, сукупний дохід яких не перевищував 400 фунтів стерлінгів на рік (еквівалент 31 400 доларів у 2021 році).
Завідувач інженерного факультету Кембриджського університету професор Джон Бейкер казав наступне про свій винахід:
Виготовити конструкцію для масового виробництва, яка могла б витримати пряме попадання, було недоцільно, і тому мова йшла про вибір конструкції, яка врятувала б життя в більшості випадків пошкоджень будинків від вибухів бомб. Обстеження розбомблених будинків показало, що в багатьох випадках одна торцева стіна будинку була зруйнована вибухом, а підлога верхнього поверху падала під кутом вниз і вбивала мешканців. Таким чином, “укриття Моррісон” було спроектоване таким чином, щоб витримати падіння верхнього поверху типового двоповерхового будинку, що зазнав часткового обвалення. Укриття було спроектовано таким чином, щоб поглинати цю енергію шляхом пластичної деформації, оскільки вона може поглинати на два-три порядки більше енергії, ніж пружна деформація. Його конструкція дозволяла сім’ї спати в укритті вночі або під час нальотів, а вдень використовувати його як обідній стіл, що робило його практичним предметом в будинку.
До кінця 1941 року було розповсюджено півмільйона “укриттів Моррісона”, а в 1943 році виготовили ще 100 000, щоб підготувати населення до очікуваних німецьких атак літаючих бомб V-1.
Під час обстеження 44 значно пошкоджених будинків виявилося, що з 136 осіб, які перебували в “укриттях Моррісона”, 3 особи загинули, 13 були серйозно поранені і 16 отримали легкі поранення. Таким чином, 120 з 136 осіб змогли врятуватися з сильно пошкоджених бомбами будинків без серйозних поранень. Крім того, смертельні випадки сталися в будинку, який зазнав прямого попадання, а деякі з важкопоранених знаходилися в укриттях, неправильно розташованих всередині будинків.
У липні 1950 року Королівська комісія з нагородження винахідників присудила Бейкеру премію в розмірі 3 000 фунтів стерлінгів (131 780 доларів на сьогодні) за його проект “укриття Моррісона”.
Джерело: en.wikipedia.org
