Томас Френсіс Мантелл: перша людина, яка загинула в результаті спостереження НЛО

Випадок із Мантеллом – один із найзнаменитіших випадків спостереження НЛО, що стався у США в штаті Кентуккі 7 січня 1948 року. Інцидент призвів до того, що загинув льотчик, 25-річний Томас Френсіс Мантелл-молодший (Thomas Francis Mantell Jr). На думку американського історика Девіда Майкла Джейкобса, саме цей інцидент ознаменував собою різкий зсув сприйняття НЛО в суспільстві та уряді США – відтепер НЛО почали сприймати не просто як щось таємниче, а й як щось потенційно небезпечне.

7 січня 1948 року армійський аеродром Годман у Форт Нокс, штат Кентуккі, отримав повідомлення від дорожнього патруля штату Кентуккі про незвичайний повітряний об’єкт поблизу Медісонвіля. Повідомлення про круглий об’єкт, що рухався на захід, діаметром 80-90 м, надійшли з Оуенсборо та Ірвінгтона. Приблизно о 13:45 сержант Квінтон Блеквелл побачив об’єкт зі своєї позиції в диспетчерській вежі у Форт-Ноксі. Двоє інших свідків на вежі також повідомили про білий об’єкт вдалині. Полковник Гай Хікс, командир бази, повідомив про об’єкт, який він описав як “дуже білий” і “розміром приблизно з чверть повного місяця. У бінокль здавалося, що він має червону облямівку внизу… Він залишався нерухомим, здається, протягом півтори години“. Спостерігачі на військовому аеродромі округу Клінтон в Огайо описали об’єкт “як палаючий червоний конус, за яким тягнувся газоподібний зелений туман” і спостерігали за об’єктом близько 35 хвилин. Інший спостерігач на військовому аеродромі Локборн в Огайо зазначив: “Безпосередньо перед відльотом він підійшов дуже близько до землі, залишаючись внизу близько десяти секунд, потім дуже швидко піднявся на початкову висоту 3 кілометри, вирівнявся і зник у хмарах під кутом 120 градусів. Його швидкість перевищувала 800 км/год у прямолінійному польоті“.

Чотири F-51D “Мустанги” 165-ї винищувальної ескадрильї ВПС Національної гвардії Кентуккі, один з яких був пілотований капітаном Томасом Мантеллом, вже були в повітрі і отримали наказ наблизитись до об’єкту. Блеквелл підтримував радіозв’язок з пілотами протягом усього заходу. У “Мустангу” одного з пілотів закінчилось пальне, і він повернувся на базу. Два інших пілоти супроводжували Мантелла в переслідуванні об’єкта. Пізніше вони повідомили, що бачили об’єкт, але описали його як такий маленький і невиразний, що не змогли його ідентифікувати. Мантелл проігнорував пропозиції пілотів вирівняти висоту і спробувати більш чітко розгледіти об’єкт. Руппельт зазначає, що серед авіадиспетчерів були деякі розбіжності щодо слів Мантелла, коли він спілкувався з вежею: деякі джерела повідомляли, що Мантелл описав об’єкт, “який виглядає металевим і величезного розміру”, але, за словами Руппельта, інші не підтвердили, що справді Мантелл сказав це.

Мантелл

Командир ланки капітан Томас Ф. Мантелл продовжував переслідування і доповів, що об’єкт, який переслідується, перебуває над ним і що об’єкт рухається вдвічі повільніше за його літак.

“Іду на зближення, щоб краще його розглянути. Він прямо переді мною і летить, як і раніше, вдвічі повільніше, ніж я… Ця штука на вигляд металева і величезних розмірів. Тепер вона набирає висоту і йде з такою ж швидкістю, як і я… тобто 360 миль на годину. Піднімуся до висоти 7 кілометрів і, якщо не зможу зблизитися, припиню переслідування“.

О 15:15 радіозв’язок із Мантеллом обірвався. Приблизно через 8 хвилин на пошуки Мантелла вирушив літак. За офіційним звітом Міністерства ВПС “він пролетів 100 миль на південь і на висоті 10 кілометрів… але не виявив нічого”.

Через кілька годин після припинення радіозв’язку біля Форт-Нокса, за п’ять миль від міста Франклін, було знайдено тіло Томаса Мантелла разом з уламками його літака, який упав на землю приблизно о 16:45. За свідченнями очевидців, літак вибухнув у повітрі, праве крило перебувало за 18 метрів від фюзеляжу. Ніс і хвостова частина літака знаходилися далеко одне від одного.

З’ясувалося, що Мантелл загинув від задухи ще до того, як його літак зіткнувся із землею. На висоті 6000 метрів, за офіційною версією, він знепритомнів внаслідок кисневого голодування, оскільки не мав при собі кисневої маски. Через це він і втратив керування літаком. Встановлено, що Мантелл не робив спроби катапультуватися. Наручний годинник Мантелла зупинився на 15:10. Льотчик похований на кладовищі Закарі-Тейлор.

Офіційний звіт Міністерства військово-повітряних сил про НЛО:

Того самого дня, приблизно за дві години, на військово-повітряній базі Локборн у Колумбусі (штат Огайо) кілька людей спостерігали незвичайне небесне явище. За їхніми словами, це був “круглий або овальний предмет, більший за літак C-47; він летів у горизонтальному напрямку зі швидкістю понад 500 миль на годину”. Понад 20 хвилин вони стежили за цим предметом із локборнської спостережної вишки. Очевидці стверджують, що він випускав сяйво від білого кольору до бурштинового, і за ним, наче вихлоп мотора, тягнувся бурштиновий слід, уп’ятеро довший за нього самого. Він рухався, як ліфт, вгору і вниз, і одного разу, здавалося, торкнувся землі. Усе це було безшумно. Потім предмет стало видно гірше і незабаром він зник за горизонтом.

Перша версія – Венера

Відразу в офіційній заяві ВПС стверджувалося, що Мантелл загинув, переслідуючи Венеру. Однак подальша перевірка виявила, що висота й азимут Венери 7 січня 1947 р. (195°) не збігається з такими самими характеристиками непізнаного літаючого об’єкта (215°).

Згодом уфолог Едвард Руппельт, коментуючи випадок, писав, що співробітники секретного проєкту з вивчення повідомлень про НЛО Project Sign, “тільки-но дізнавшись про катастрофу й передбачивши лавину запитів від преси, <...> вирішили, що відповідь треба дати негайно. Кількома тижнями раніше одному винищувачу P-51 вже траплялося гнатися за Венерою, і між двома випадками була деяка схожість. І ще до того, як аварійно-пошукова група дісталася до місця катастрофи, пролунало слово “Венера”, що цілком влаштовувало редакторів. У такому становищі справа залишалася близько року“. Версія з Венерою не пояснювала ні реакцію на НЛО радара, ні його зовнішнього вигляду.

Друга версія – гало навколо Сонця

Уфолог Дональд Мензел у журналах Look, Time і в книзі “Про “літаючі тарілки”” (“Flying saucers”, 1954) висловлював припущення, що Мантелл переслідував помилкове сонце:

Безсумнівно, пляма світла, що спостерігалася, і була хибним сонцем, яке викликається крижаними кристалами в перистих хмарах, розташованих на висоті, недоступній для літака Мантелла. Таке хибне сонце і гало (кола, що світяться) навколо нього створюють ефект, подібний до описаного вище. І, природно, Мантелл ніколи не зміг би наблизитися до переслідуваного ним об’єкта. Гнатися за хибним сонцем – це все одно що гнатися за веселкою. Вона помчить від вас із тією ж швидкістю, з якою рухаєтеся ви самі. Іноді світлова пляма, що віддаляється, здається вам різнобарвною, а іноді – сріблястою.

Третя і остаточна версія – Аерозонд

У 1985 році, після того, як версію про гонитву за Венерою не прийняла громадськість, ВПС США висунули версію про те, що Мантелл загинув, переслідуючи аерозонд із розвідувальним обладнанням. Ця версія є офіційним поясненням до теперішнього часу. Стверджувалося, що кілька таких зондів було таємно запущено з бази Кемп-Ріплі (Міннесота) і літали над кількома штатами. Їхні розміри становили 135 м завдовжки і 30 м у поперечнику. У їхніх кошиках знаходилося обладнання для прослуховування радіоповідомлень.

Аварія Мантелла є одним із перших інцидентів з НЛО, яка привернула увагу широкої громадськості. Він вважається одним із «класичних» інцидентів з НЛО кінця 1940-х років.

Джерело: en.wikipedia.org