Сибір, ведмеді і космонавти: навіщо радянські космонавти брали зброю в космос
Десятиліттями стандартний набір для виживання радянських космонавтів на борту космічного корабля “Союз” включав спеціально сконструйовану рушницю і кілька десятків набоїв для захисту від диких тварин, якщо космонавти приземляться в сибірській пустелі. Вони були єдиною космічною державою, яка озброювала своїх космічних мандрівників. Але у Радянського Союзу були на це свої причини.
Входження в атмосферу і посадка є складним процесом через величезну кількість сил, яким піддається корабель при зіткненні з земною атмосферою. При швидкості входу в атмосферу майже 25 000 км на годину навіть найменша несправність двигунів може змінити траєкторію, що може призвести до приземлення космонавтів за сотні кілометрів від точки призначення. Значна частина тодішнього СРСР – це безлюдна пустеля, порятунок з якої може зайняти кілька днів. Поки космонавти чекали, їм доводилося боротися не лише з холодом, але й з ведмедями та вовками.
У 1965 році космонавти Павло Бєляєв та Олексій Леонов, повертаючись з дуже успішного польоту на кораблі “Восход-2”, відхилилися від курсу і приземлилися в лісах Сибіру, приблизно за 240 миль від запланованої зони приземлення. Леонов і Бєляєв розуміли, що їм доведеться провести ніч в тайзі, де бродять ведмеді та вовки. Для захисту космонавтам видали 9-мм напівавтомат, але Леонов добре знав, що проти 200-кілограмового ведмедя ця вогнепальна зброя виявиться недостатньою.
Хоча Леонов не зустрічався з ведмедями (вони з Бєляевим провели 2 дні в тайзі), цей досвід спонукав його виступити за випуск спеціально розробленого пістолета для виживання космонавтів для майбутніх місій. Так з’явився ТП-82, також відомий як ТОЗ-82.
ТП-82 була триствольною рушницею з двома різними калібрами. Два верхні стволи були гладкоствольними і використовували спеціальні набої калібру 12,5×70 мм (40-й калібр). Нижній ствол був нарізним і використовував набої калібру 5,45×39 мм, які використовуються в автоматі АК-74. Дробовик мав знімний приклад, який також виконував функцію мачете та мав брезентові чохли. Крім картечі, з ТП-82 можна було стріляти сигнальними ракетами для подачі сигналу про допомогу.
ТП-82 став частиною стандартного комплекту виживання і регулярно використовувався в радянських і російських космічних місіях з 1986 по 2006 рік. Пістолет також надавався деяким підрозділам радянських ВПС, імовірно, для екіпажів, що діяли над особливо несприятливими регіонами.
Навіть астронавти НАСА тренувалися з ТП-82 під час навчань у Чорному морі, де вони стріляли з човна. “Неймовірно, скільки пляшок вина, пива та горілки екіпаж корабля зміг принести для нас, щоб ми могли стріляти“, – розповідав астронавт Джим Восс. – “Він був дуже точним. Ми кидали пляшки якнайдалі, напевно, на 20 або 30 метрів, а потім стріляли по них. З дробовика поцілити пляшку було неважко, а з гвинтівки ми взагалі попадали з першого пострілу“.
Інший астронавт, Дейв Вольф, який провів чотири місяці на борту російської космічної станції “Мир” у 1997-98 роках, описав ТП-82 як “чудову зброю”. Вольф казав: “Я вважаю його добре збалансованим, високоточним і зручним у використанні“.
У 2007 році оголосили, що боєприпаси до ТП-82 стали непридатними і зброя була знята з озброєння. Замість нього надавався стандартний напівавтоматичний пістолет.
Питання зброї в космосі є дискусійним. Американський космічний журналіст та історик Джеймс Оберг стверджує, що “наявність зброї, особливо у світлі останніх психологічних проблем космічних команд, може бути запрошенням до майбутньої катастрофи“.
Обер пропонував для мінімізації ризику ховати пістолет у відсік, доступний тільки ззовні “Союзу”, щоб ніхто не зміг скористатися вогнепальною зброєю під час польоту. Пропозиція Оберга була проігнорована.
