Спостережна гондола: військові хитрощі в епоху дирижаблів

Спостережна гондола (також шпигунська гондола, англ. Spy gondola) – складова частина військового дирижабля, призначена для навігації над полем бою в умовах густої хмарності або туману.

Спостережна гондола (шпигунський кошик) у музеї

Спостережна гондола використовувалася в Першій світовій війні на німецьких військових дирижаблях. Оскільки ці дирижаблі літали на великих висотах поза досяжністю для ворожої артилерії, на випадок польоту в хмарах німці винайшли спеціальну гондолу (кошик), яка спускалася на тросі довжиною до кілометра. Офіцер, який перебував у ній, телефоном коригував курс повітряного судна для проведення бомбометання. Німецька спостережна гондола (нім. Spähgondel або нім. Spähkorb) являла собою модифіковану гондолу радіоантени (нім. Peilgondel), в якій міг розміститися спостерігач.

Спостережні гондоли використовувалися на дирижаблях класу Schütte-Lanz і Zeppelin.

Ернст Леманн, капітан німецького дирижабля, одним із перших описав цей пристрій у своїй книзі “Цеппеліни”. У ній він повідомляє, що барон Макс фон Геммінген, племінник графа Цеппеліна, наполягав на тому, що був першим, хто випробував спостережну гондолу на Zeppelin LZ 12 під час рейду на Лондон у 1916 році. Захисники Кале чули роботу двигунів дирижабля, але їхні прожектори та артилерійський вогонь не доходили до повітряного корабля.

Уривок із книги “Цеппеліни”:

Наша ідея полягала в тому, щоб створити невелику спостережну машину, яку можна було б опустити вниз від Цеппеліна на півмилі або й більше. При цьому спостерігач міг коригувати курс і бомбометання, тоді як сам дирижабль безшумно ширяв над ним у хмарах або тумані. Як інженер, завдання проєктування лягло на мене. Це був не мій винахід – кілька людей раніше представили аналогічні ідеї. До мене ідея потрапила від бізнесмена на ім’я Хаген, який також був інженером на той час у Кельні. Поруч із ним був невеликий механічний цех, і ми разом провели перші випробування з дуже грубим експериментальним обладнанням.

Трос для спуску гондоли був виконаний із високоякісної сталі з латунним сердечником і мав ізольований гумою телефонний кабель. Сама гондола була обладнана плетеним стільцем, картами місцевості, електричною лампою, компасом, телефоном і громовідводом. Той самий Геммінген повідомляв про почуття самотності, яке відчували військові в гондолі, не бачачи дирижабль. Однак члени екіпажу повітряного судна охоче виконували місію в спостережній гондолі, оскільки це було єдине місце, де дозволялося курити.

Шпигунська гондола була успішно використана під час бомбардування Кале на півночі Франції, в березні 1916 року. Барон Геммінген і Леманн обидва хотіли бути першими, хто випробував спостережну гондолу, але зрештою Геммінген виграв суперечку. Геммінгена спустили приблизно на півмилі нижче корабля, і дирижабль піднявся в хмари.

Леманн так описує цей епізод у книзі “Цеппеліни”:

Вдивляючись у спостережну гондолу, ми нічого не бачили, навіть Геммінгена. Темрява і туман оточили нас, як непроникна стіна. Але Геммінген до цього часу надсилав вказівки телефоном, орієнтуючись за компасом. Ми кружляли над фортецею 45 хвилин, Геммінген не поспішав, щоб скинути бомби точно на ціль. Він без зусиль керував операціями, і через деякий час він наказав скинути кілька маленьких бомб, потім більші і так далі. Було здійснено п’ять окремих атак: бомбардування залізничної станції, складів у доках, арсеналу та інших пунктів. Зрідка, піднімаючись над поверхнею хмар, ми бачили світлові овали – відображення прожекторів, коли промені знизу потрапляли на хмари, наче сонячні зайчики танцювали на великому шарі бавовни завдовжки в тисячі акрів.

В Імперському військовому музеї в Лондоні експонується одна зі спостережних гондол німецького Цепеліна, яку було виявлено біля Колчестера після повітряного нальоту німецьких дирижаблів у ніч з 2 на 3 вересня 1916 року. Імовірно, вона належала Zeppelin LZ 90. З нею знайшли близько 1500 метрів троса, лебідку виявили недалеко від міста Бері-Сент-Едмундс.

Спостережна гондола в лондонському Імперському військовому музеї

Американці експериментували з такою гондолою на своїх дирижаблях USS Akron і USS Macon у 1930-х роках. Перший політ був настільки невдалим, що небезпеки зазнав навіть дирижабль. Внаслідок цього інженери додали вертикальний стабілізатор, щоб погасити значні коливання. Пізніше дійшли висновку, що той кошик занадто небезпечний і проєкт закрили.