Перші у світі тренажери, розроблені доктором Густавом Сандером (1892)
Використання механічних засобів для фізичних вправ у терапії вперше систематизував і застосував доктор Густав Сандер (Gustav Zander) зі Стокгольма приблизно в 1857 році.
Бачення Сандера щодо регулярних фізичних навантажень з використанням машин для підтримки здоров’я і самопочуття було, новою ідеєю в епоху, коли індустріалізація і механізація призвела до того, що мільйони людей вели сидячий спосіб життя. Використання машин відкривало нові можливості терапії для людей з травмами, деформаціями та просто для тих, хто був не в найкращій формі.
Сандер розробив близько сотні тренажерів для виконання вправ, і його система механотерапії здобула широку популярність у Європі та значну кількість прихильників у Північній Америці. Доктор Густав Цандер запропонував новий підхід до фізичної терапії, заснований на машинах, які використовували ваги та важелі для зміни опору. Важіль працював як продовження групи м’язів, що тренується. Переміщення вантажу до кінця важеля збільшувало опір, тим самим збільшуючи навантаження на м’язи. Зворотне переміщення створювало менший опір.
Це було революційним рішенням, оскільки дозволило налаштувати кожен тренажер відповідно до силових можливостей і цілей кожного користувача. Для людей з паралічем або надзвичайною слабкістю тренажери не давали ураженим м’язам атрофуватися. Деякі тренажери були навіть з масажними валиками.
Апарати Сандера, сконструйовані для пасивних рухів, заслуговують на особливу увагу. Вони зберігають сили пацієнта, і діють на м’язи механічно, шляхом трусіння, валяння, поштовхів, прасування і вібраційного руху. Хороші результати були отримані Сандером винайденими ним механізмами для випрямлення хребта і, особливо коли він сконструював спеціальні апарати, які дають змогу математично точно і графічно зображати викривлення хребта. Лікувальна гімнастика Сандера особливо корисна для дітей і людей похилого віку, які через фізичні вади не можуть займатися звичайною гімнастикою. У Швеції вона знайшла широке застосування також за хвороб серця і за нервового розладу. Інститут Сандера протягом 1865-1898 рр. мав серед своїх пацієнтів 14 332 чоловіків і 5 938 жінок (у середньому 596 на рік).
