Історія радіошолома Radio Hat: тріумф і забуття (1949)

У 1949 році Віктор Хефліх провів прес-конференцію, щоб презентувати «Радіошолом людини з Марса» (Man from Mars, Radio Hat). Хефліх знав, що фотографія буде хорошою рекламою, тому на заході кілька підлітків носили радіошоломи, позуючи для репортерів і фотографів. Незабаром фотографії та новини на цю тему з’явилися в газетах по всьому США. Статті зазвичай складалися з фотографії дівчини в радіокапелюсі і розповіді з шести абзаців.

Радіошолом мав футуристичний вигляд, але це було пов’язано з технічними обмеженнями. Хоча транзистор винайшли в 1947 році, він все ще був експериментальним і широко не використовувався. Радіоприймач шолома працював на лампах, і Хефліх зробив їх акцентом дизайну, виділивши також рамкову антену. Ручка налаштування знаходилася між двома лампами, акумулятор лежав в кишені користувача. Одного заряду вистачало на 20 годин роботи.

Радіошапка продавалася в супермаркетах і поштою. Мережа автозаправних станцій Ван Найс, штат Каліфорнія, продавала капелюхи як рекламний товар клієнтам, що заправляли авто. Звичайна ціна радіошолома становила 7,95 долара, його можна було замовити в восьми кольорах, пізніше додалися ще сім колірних варіантів.

Масована рекламна кампанія не привела до успіху продукту – радіошоломи припинили випускати на початку 1950-х років. Невдача обумовлювалася насамперед технічними обмеженнями. У шапки було тільки дві лампи, а у побутових радіоприймачів – п’ять або шість, і тому вони працювали краще. Рамкова антена була спрямованої дії, і коли власник повертав голову, сигнал часто губився. Рекламована дальність дії Radio Hat – 20 миль, і коли він вловлював станції, розташовані на більшій відстані, це звучало як дратівливий вереск.

Цікавий факт – в інтерв’ю 1956 року Хефліх сказав, що компанія все ще отримує замовлення на капелюх, хоча він вже давно знятий з виробництва.

Джерело: https://en.wikipedia.org/wiki/Radio_hat

Читайте також про унікальний одноколісний автомобіль і чому він виявився нікому не потрібним.