Інсценування розп’яття на Філіппінах

6 квітня 2012 року, в день католицької страсної п’ятниці, відбувся черговий ритуал, під час якого щонайменше 17 католиків добровільно дали себе розіп’яти. За ними спостерігав натовп загальною чисельністю 10 тисяч людей. Церква, як і всі розсудливі люди, засудили це дійство, яке збирає натовпи тих, хто цікавиться, а насправді не має нічого спільного ні з християнськими доктринами ні зі змістом смерті та воскресіння Ісуса.

Дев’ятеро людей розіп’яли в селі Сан Педро (San Pedro) провінції Пампанга (Pampanga), і ще принаймні вісім пройшли через цю процедуру в інших населених пунктах. 51-річний Рубен Енайє (Ruben Enaje), який розпочав цю традицію, був прибитий до хреста у 26 раз. Таким чином він дякує Богові за те, що залишився живим, впавши зі значної висоти при ремонті будинку. Рубен Енайє каже, що він робить це “не для задоволення та не заради грошей. Це духовна обітниця, спосіб віддячити Богові за збереження мого життя”. І додає, що, незважаючи на засудження розп’яття з боку церкви та деяких глядачів, він досі бере в ньому участь, тому що служителі церкви сидять по домівках у Страсну п’ятницю, а не шукають тих, хто кається і заблукав, щоб направити їх на істинний шлях. Інші розіп’яті беруть участь у заході, щоб (за їхнім уявленням) спокутувати гріхи, просять таким чином за хворих або дякують за чудеса.

На жаль, треба визнати, що ці дії не мають позитивного впливу на офіційну церкву, зате шкідливо впливають на незміцнілі уми пересічних глядачів, оскільки багатьом починає здаватися, ніби дати прибити себе цвяхами до дерева – це і є справжнє релігійне служіння. Тим часом, християнське вчення чітко показує, що ставиться до свого тіла слід з повагою, не спотворюючи і понівечуючи його. А всім, хто хоче зробити добру справу Богові, можуть обійтися без жодної шкоди для себе та оточуючих – милосердям, порадою, допомогою. І це точно ні в кого не викличе негативної реакції.