Гуреш: турецька боротьба, в якій борці намащуються олією

Гуреш (Yağlı güreş), або “олійна боротьба” є традиційним турецьким видом спорту, де учасники пехліван (борці-юніори) та башпехліван (майстри), борються, попередньо вимазуючись олією, що ускладнює захоплення один одного. Занесена до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Олійну боротьбу проводили стародавні громади 4 500 років тому у Фракії та на Балканах. Змагання з олійної боротьби проводилися відтоді, коли Османська імперія поширилася на Європу, і аж до наших днів.

Щорічний турнір Киркпинар (Kırkpınar), що проводиться в Едірне в Турецькій Фракії з 1346 року, є найстарішим спортивним змаганням у світі, що проводився безперервно. Фестивалі олійної боротьби також відбуваються в населених турками регіонах Болгарії (Лудогорія і Родопи), а також на півночі Греції в Східній Македонії (регіон Серрес) і Західній Фракії (Родопи).

Історія

Олійна боротьба сягає своїм корінням стародавніх Шумеру та Вавилону. Споріднені форми народної боротьби, що практикуються тюркомовними народами, зустрічаються по всій Західній Євразії (тобто в Європі та Центральній Азії) під назвами “кераш”, “хуреш”, “кураш” тощо. Греко-римські традиції також вказують на практику олійної боротьби.

Матчі проводяться по всій Туреччині протягом року, але на початку літа близько 1000 учасників збираються на щорічний триденний борцівський турнір Киркпинар, щоб визначити, хто стане переможцем, або башпехліваном (“головним борцем”) Туреччини. Османські хроніки та документи свідчать, що Ігри Киркпинара проводилися щороку з 1362 року. Книга рекордів Гіннеса визнає їх найстарішим у світі постійним спортивним змаганням. Ігри скасовувалися лише близько 70 разів. У 1924 році вони були перенесені на нинішнє місце після Балканської війни, приблизно за 35 кілометрів від початкового місця проведення.

Ритуал Пешрев – вступ до поєдинку

Найважливішим з ритуалів є пешрев – театралізований вступ до боротьби, молитва і розминка водночас. Ритуали, подібні до пешрева, існують і в інших видах турецької традиційної боротьби (каракучак, аба гюреш), але вони набагато простіші і не мають розвиненої символіки. На початку пешрева борці шикуються в ряди з головним пехліваном (başpehlivan, переможцем попередніх змагань) праворуч. Потім борці дивляться в бік Кибли, беруть один одного за руки і слухають молитву cazgır. Після молитви вони промовляють: “Ти для мене більше, ніж брат, ти мій товариш у священній війні, у боротьбі на шляху мучеництва (şehadet). Ми подібні до героїв Алі та Селіма, які стали засновниками Киркпинару, ми тепер є їхніми представниками”.

Кишпет – одяг у олійній боротьбі

Одяг борця складається лише зі шкіряних штанів нижче коліна, які називаються кишпет. Kıspet – це арабське слово, що означає одяг, який починається від пояса і спускається трохи нижче коліна. Саме слово прийшло до османської мови з перської. До 1960-х років кишпет виготовлявся зі шкіри буйвола і важив 12-13 кг. Сьогодні вони зазвичай виготовляються з телячої шкіри і важать близько 1,8 кг або 2,5 кг, якщо їх змастити олією. З внутрішнього боку кишпета знаходиться пояс, тому в поєдинках борці намагаються засунути руку в штани супротивника, щоб вхопити за цей пояс та зробити захват. Також частим прийомом є захват нижньої частини кишпета, з подальшим поваленням противника на землю.

Правила олійної боротьби

Перед поєдинком борці змащують один одного олією як демонстрацію взаємоповаги. Якщо чоловік перемагає старшого суперника, він цілує йому руку (знак поваги до старших у Туреччині).

За правилами олійної боротьби, програв борець програв, якщо:
– його спина торкнеться землі в результаті дій суперника (“показати живіт зіркам”);
– він сидить, і обидві його руки суперник утримує за його спиною;
– він торкається землі обома ліктями або ліктем і рукою;
– якщо його підніме суперника і пронесе на три кроки або прокрутить навколо себе;
– якщо з борця стягують кишпет, він також програє, хоча такий програш малоймовірний.

До 1975 року тривалість кожного борцівського поєдинку була необмеженою, що було дуже незручно з точки зору організації змагань, оскільки поєдинки могли тягнутися годинами. На сьогоднішній день боротьба в юнацьких категоріях обмежена 30 хвилинами, а для майстрів – 40 хвилинами. Переможець фінального турніру отримує звання башпехлівана та грошову винагороду. Пехліван, який перемагав три роки поспіль, нагороджується Золотим поясом. Також нагороджуються переможці, які посіли друге і третє місця, а всі пехлівани-учасники отримують “гроші на дорогу”.

Читайте також:
Війна з-за відра: найбезглуздіша війна в історії
Як у Британії грають у річковий футбол
Жорстоке св’ято Мегерет Пандан на Балі