Чому знатні римляни прикрашали свої підлоги недоїдками
У Профанському музеї Ватикану є один артефакт, який виглядає недоречним серед розкішних саркофагів і мармурових статуй: мозаїчна підлога, яка, як здається, вся у залишках їжі.
При першому погляді на мозаїку вона виглядає, ніби на кухні перекинули смітник: валяються горіхові шкаралупи, оливкові кісточки, шкірка фруктів і виноградні стебла. Але якщо придивитися, то виявиться, що харчові відходи – це насправді шматки каменів і осколки скла. Це мозаїчний тромп, і він надзвичайно гарний. Предмети блищать, шкірка каштана наїжачилася колючками, а виноград покритий м’яким оксамитовим нальотом.
Мозаїки, подібні до цієї, створювали для підлог трикліній – їдалень у стародавньому Римі, де гості під час вечірок байдикували на диванах, перебираючи делікатесами. Мозаїку, що зараз знаходиться у музеї, виявили серед руїн вілли на Авентін-Хілл, і навіть зараз вона випромінює атмосферу одного з тих довгих, веселих, п’яних римських банкетів. Шматочки їжі відкидали довгі, нестійкі тіні в різні боки, немов освітлені мерехтінням олійних ламп, і навіть очі маленької мишки, яка гризе горіх в кутку, відблискують цим світлом.
Дивно, але цей мотив досить поширений, і навіть більше – у нього є власна назва: по-грецьки asarotos oikos, або «неосвітлена кімната». Хоча саме греки обробили першу «неосвітлену кімнату» мозаїкою, до нас дійшли тільки більш пізні римські копії, які створили під час копіювання грецької культури. Але чому елітні римляни витрачали гроші на те, щоб підлоги їх трапезних виглядали, ніби вони у смітті?
З одного боку, це був ніби хитрий символ статусу. Розглянемо недоїдки, які можна побачити в колекції музею Профан (там зберігається нехристиянське мистецтво, звідси і назва): це сміття, так, але сміття з самого розкішного столу. Ми бачимо свіжі морепродукти, зокрема лобстерів, устриць і навіть колючу раковину Murex Brandaris, з якої виробляли неймовірно дорогий тірський пурпур, який могла носити тільки еліта римського суспільства. Серед раковин розкидані дорогі привізні товари, такі як шовковиця з Азії, імбир з Індії та інжир з Близького Сходу. Практично по підлозі розкиданий достаток всієї імперії.
Мозаїка ніби промовляє, що в кімнаті відбулося застілля, настільки розкішне, що могло б бути незаконним – мова йде про порушення римських законів про обмеження витрат на один банкет. Lex Orchia, прийнятий в 182 р до н.е., обмежував кількість гостей, які можна запросити на одну трапезу, а пізніше закони заборонили споживання ситих гусок, молюсків і вимені свиноматки (улюблені ласощі римлян). Але звіти про бенкети, які дійшли до нас, натякають, що ці правила часто ігнорувалися. Зрештою, який найкращий спосіб справити враження на ваших гостей і розважити їх, як не порушити закон?
Мистецтвознавці, однак, прив’язують «сміттєвий» мотив мозаїк до іншої римської традиції: Memento Mori, або «нагадування про смерть». Ці маленькі ілюстрації смертності були частиною веселощів на римському банкеті. Наприклад, маленькі бронзові скелети під назвою larva convivalis часто використовувалися як розвага для вечірок з приблизно таким текстом: «Печаль нам, бідним смертним… такими ми всі будемо, як підемо в інший світ. Тож давайте пити і веселитися, поки ми ще тут!»
З цієї точки зору, мозаїка була демонстрацією того, що навіть найкращий бенкет швидко перетворюється в недоїдки. Іншими словами – насолоджуйтеся їжею, тому що ця трапеза може бути для вас останньою.
Майже 2000 років відокремлюють нас від гостей, які споживали делікатеси, поглядаючи на цю мозаїку. Смерть, яку вони таким чином зображували, прийшла, і все, що залишилося – це малюнки їх недоїдків. Але у цієї мозаїки в рукаві захований ще один секрет. У своїй книзі «Куртизанки та рибні котлети» Джеймс Девідсон, професор стародавньої історії, вказує на цікаву деталь: деякі залишки їжі не дотикаються до своїх тіней, вони ніби зображені за частку секунди до падіння. Гості давно відійшли в інший світ, але свято триває.
Читайте також про те, як Македонський завоював Тір, і заодно перетворив острів у півострів, а також про найбагатшу людину в історії, яка своєю щедрістю обвалила економіки сусідніх держав.
