Ангелоробки з Надьрева, що отруїли майже всіх чоловіків у селі
Приблизно за вісімдесят кілометрів від Будапешта, на річці Тиса, знаходиться тихе маленьке село з жахливим минулим. Тут, у Надьреві, сто років тому жінки почали масово вбивати своїх чоловіків. Пізніше їх назвали “Ангелоробки з Надьрева” або “Отруйниці з-під Тиси”.
Все почалося у 1911 році з приїзду жінки на ім’я Юлія Фазекаш (Fazekas Gyuláné, також відома як Жужанна Олах (Oláh Zsuzsanna). Фазекаш представилася акушеркою і показала рекомендації від кількох лікарів, які хвалили її за виконання медсестринських обов’язків. У Надьреві в той час не було лікаря, тому Фазекаш охоче прийняли як сільську акушерку і “мудру жінку”. Але попередня біографія Фазекаш була зовсім не безхмарною. З 1911 по 1921 роки її 10 разів судили за проведення незаконних абортів, але виправдали за всіма пунктами.
Жінки Надьрева любили Фазекаш за те, що вона терпляче вислуховувала їхні побутові та інтимні проблеми і давала поради. Незабаром Фазекаш здобула репутацію лікаря, який допомагає жінкам позбутися небажаних дітей. Між 1911 і 1921 роками вона нібито зробила до десяти нелегальних абортів.
У ті часи в угорському суспільстві були поширені шлюби за домовленістю. Дівчат-підлітків видавали заміж за старших чоловіків, яких їм підбирали їхні родини. А розлучення за угорськими законами і традиціями заборонялися, навіть якщо чоловік був засуджений за насильство в сім’ї. Як наслідок, багато жінок в Надьреві перебували в шлюбі в постійному страху. Тож коли почалася Перша світова війна і чоловіків відправили воювати, жінки зітхнули з полегшенням. У той же час за містом з’явився табір для військовополонених, яких відправляли на примусові сільськогосподарські роботи. Оскільки їхні чоловіки були далеко, багато жінок мали романтичні стосунки з молодими полоненими. Незабаром виріс попит на аборти, якими Фазекаш підпільно займалася ще до Надьрева.
Після війни багато чоловіків Надьрева повернулися додому, а з ними повернулися і жорстокі сімейні стосунки, де не було місця для романтики. Але за відсутності мужчин жінки звикли до свободи і більше не бажали повертатися до підлеглого життя. Окрім того, жінки боялися, що випливуть їхні походеньки під час відсутності чоловіків, і тоді їм буде зовсім непереливки. Вони звернулися за допомогою до Фазекаш.
Фазекаш запропонувала стурбованим жінкам просте рішення, як позбутися обтяжливих чоловіків. Вона кип’ятила липкі смужки для лову мух, доки папір не виділяв активну речовину – миш’як, який збирався тонкою плівкою на поверхні води. Лікарка знімала токсичні залишки і змішувала їх з алкалоїдами беладонни. Фазекаш давала жінкам отруту, щоб ті додавали її у вино або каву своїм чоловікам. Незабаром здорові чоловіки почали мерти, як мухи.
З роками до Фазекаш приходило все більше і більше жінок, і помирали не лише чоловіки, які вирізнялися нестерпним характером. Батьки, діти та родичі теж ставали жертвами. Деякі навіть труїли одна одну. Дані про те, скільки людей померло в Надьреві від отруєння миш’яком, дуже різняться. Стверджується, що інші села в цьому районі також займалися тим самим, і що загалом могло бути вбито до 300 осіб. У 1914 році було зафіксовано смерть чоловіка Фазекаш – Юліуса, який помер після обіду, з’ївши гуляш. Очевидно, що і його не оминула беладонна з миш’яком.
Вбивства залишалися непоміченими протягом двадцяти років, тому що Фазекаш була єдиним лікарем у селі. Ніхто не ставив під сумнів, коли Фазекаш казала, що цей помер від крововиливу, а той – від хворої печінки. Спільниця Фазекаш, Сусі Ола, підробляла свідоцтва про смерть, в яких вказувалися природні причини смерті. Подібна історія трапилася у наш час, Гарольд Шипман вбивав своїх пацієнтів, ставши наймасовішим лікарем-вбивцею.
Є кілька версій того, як вдалося припинити масові вбивства, але загальновизнаною є позиція угорського і американського історика Бела Бодо. Отже, у жовтні 1929 року в поліцію адміністративного центру Сольнок надійшов анонімний лист від місцевої газети, в якому повідомлялося про масові смерті в селах Тассакурт і Надьрев. Начальник поліції відрядив двох слідчих – Бартока та Фрієшку для з’ясування обставин. Вони зустрілися з дядьком місцевої жительки на прізвище Сабо, і він під час бесіди в трактирі порадив звернутися до священика, який нібито знав правду про вбивць. Священик розповів про Фазекаш і її спільників, а також пояснив мотиви, які спонукали жінок зайнятися масовими отруєннями. Після зустрічі зі священиком слідчі виявили, що дядько Сабо помер, а потім отримали висновок від фельдшера, що він смерть сталася від алкоголізму. На допиті Сабо то визнавала свою провину, то заперечувала. Фазекаш попалася на тому, що намагалася попередити місцевих мешканок не розмовляти з поліцейськими. У ніч затримання Барток виявив Фазекаш зі спільницями, які міняли місцями надгробки, щоб ексгумовані трупи були без слідів отруєння. Виявивши всі ці факти, Барток викликав підмогу та заарештував Фазекаш і її спільниць.
Близько 50 трупів були ексгумовані з місцевого кладовища і вивчені лікарями з Сольнока, і у 46 знайшли миш’як. Під час слідства заарештували 80 жінок і двох чоловіків, перед судом постали 34 жінки і один чоловік. 26 були засуджені, в тому числі і Фазекаш (Олах), з них восьмеро було засуджено до смерті через повішення, але повісили тільки двох, а Фазекаш вчинила самогубство. Були повішені Сабо, яка попалася на гарячому при вбивстві свого дядька, а також Палінка, яка вбила 7 чоловік – батьків, двох братів, дружину одного з братів, свою тітку і свого чоловіка, щоб здобути у власність будинок з ділянкою землі. Вона спершу викликала у жертви конвульсії невеликою кількістю отрути, а потім подавала отруту під виглядом ліків. Ще 12 злочинців отримали тюремні терміни.
У сусідньому місті Тисакурт в інших ексгумованих тілах також виявили миш’як, але слідство не змогло знайти переконливі докази вбивств, тому ніхто не був засуджений. У 1950-х роках історик Ференц Дьордьєв зустрів старого селянина, який стверджував, що жінки Надьрева “вбивали своїх чоловіків з незапам’ятних часів”.
Вбивствами у Надьреві навряд чи пишаються в Угорщині. Але місцевий пастор хоче обернути цю історію на користь, відкривши в селі музей миш’яку, щоб люди могли жити зі своїм минулим, а не ховатися від нього. У 2004 році Бі-Бі-Сі вирушила до Надьрева, вони зустрілися з Марією Гунею, яка була маленькою дівчинкою, коли її батька, місцевого чиновника, міліція попросила допомогти розслідувати злочини. Коли вона виросла, то виїхала зі свого села, і через сором замовчувала звідки вона родом.
Надьрева стало відомим у 2005 році, коли на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі відбулася прем’єра документального фільму «Ангелороби» (The Angelmakers) молодої голландської режисерки Астрід Буссінк (Astrid Bussink). Режисерка провела в селі чотири місяці, розмовляючи з мешканцями і збираючи факти.
“До жінок у той час ставилися не дуже добре, але це не виправдовує того, що вони робили”, – каже Буссінк.
Однак здається, що на деякий час вбивства чоловіків спрацювало. Масові смерті вселили страх у серця мужчин Надьрева. І, як каже Марія Гуня, “після цього поведінка чоловіків по відношенню до своїх дружин помітно покращилася”.
Джерело: uk.wikipedia.org
Читайте також:
Рейні Бетеа: остання публічна страта в США, 1936 рік
Остання публічна страта на гільйотині у 1939, і чому її більше не проводили (відео)
Глорія Рамірес: токсична леді, яка отруїла собою 23 чоловіки персоналу лікарні
Вчений, який описав власну смерть для науки: Карл Паттерсон Шмідт
